Віїзд 12.08.2017

Палюче серпневе сонце розігрівало землю, клуби пилу піднімались від важких солдатських чобіт та проїжджаючих до місця збору автівок. Народу ставало все більше, нарешті пролунала команда: «Шикуйсь» – і з усіх кутків імпровізованої парковки почулося тупотіння, ріденькі ланцюжки людей, частіш за все y польовій формі буквально за кілька хвилин злилися спочатку y безформну масу захисного кольору, a потім в те, що все більше нагадувало повноцінний стрій.

І ось – стрій, в якому пліч о пліч стоять бійці підрозділу територіальної оборони, Правого Сектору, фермерської самооборони та інших формувань. Чоловіки, жінки і навіть діти – вони всі зібрались під цим пекучим серпневим сонцем лише з однією метою – вдосконалити свої теоретичні навички з індивідуальної та групової бойової підготовки, зразу ж відпрацювавши здобуті знання на практиці.
Коротенький брифінг, напутнє слово, розділення по навчальним групам – і вже не маленькі групи людей, a справжні колони висуваються на місце проведення навчальних занять.
В усіх куточках полігону почалися бурхливі тренування.
Ось, наприклад, бійці під керівництвом інструктора відпрацьовують дії під час потрапляння автівки y засідку.

 

A тут – зачистку будівлі:

 

Так усюди. Ось, наприклад, вивчають конструкцію гранат і мін – не тільки тих типів, які стоять на озброєнні ЗС України, але і новітні зразки, що можуть застосовувати наші далеко не потенціальні вороги.
В іншій групі навчаються надавати першу медичну допомогу під вогнем. А неподалеку йде заняття з рукопашного бою.
Трошки відступивши від розповіді, хочу поділитися тим, як мені приємно усвідомлювати, що не дивлячись на високий професійний рівень запрошених інструкторів, бійці ТОДО не тільки знайшли y цих заняттях щось нове, але і самі дечому навчили присутніх та навіть допомагали інструкторам. Це свідчить про високий рівень підготовки бійців нашого підрозділу.
Сонце вже давно пройшло зеніт і стомлені, але задоволені бійці повертаються до імпровізованого табору, де на них чекає приємний сюрприз y вигляді смачного кулішу з бараниною.

За запізнілим обідом, сидячи y колі побратимів, відчуваєш майже родинне тепло, і байдуже, що багато хто тут побачив один одного вперше. Найголовніше, усіх тут зібрала одна мета – охорона рідного дому та своєї батьківщини.
Але смачна їжа і дружні теревені не можуть продовжуватись вічно. Потрібно було вставати, здавати зброю, перевдягати брудний і пронизаний потом польовий однострій та їхати додому, в надії скоріше знову зібратися такою доброю і теплою компанією, задля такої необхідної у наш буремний час справи!

Залишити коментар